Светлана Лобода - Два Незнайомці (Loboda)

Два незнайомця на кухні,

Згоріла кава і зіпсована сукня.

Всі почуття, можливо, зовсім відсутні,

І сльози твої нікого не засмутять.

Де наше майбутнє? І як це забути?

І ми обидва знаємо, що з нами буде.

Ми по кутах, але так сильно прикуті.

Тепер, лише ми,

Незнайомці на кухні.

Просто скажи,

Чому підходимо завжди до межі?

Навіщо всі слова ховати в брехні?

І якщо думаєш, що сенс не знайти,

Чому ж не піти?

І куди бігти, як розбиті ліхтарі.

Є, що втрачати, коли всесвіт мій - це ти.

Скажи мені, що хочеш, тільки не мовчи.

Те, що тримаєм ми глибоко в собі.

Два незнайомця на кухні,

Згоріла кава і зіпсована сукня.

Всі почуття, можливо, зовсім відсутні,

І сльози твої нікого не засмутять.

Де наше майбутнє? І як це забути?

І ми обидва знаємо, що з нами буде.

Ми по кутах, але так сильно прикуті.

Тепер, лише ми,

Незнайомці на кухні.

Час, як пісок. В кімнаті дим.

Як уві сні, ми знову вдвох,

але тут одні.

За нашим вікном, як не крути,

Ми не разом.

І як нам далі бути? Поясни.

І куди бігти, як розбиті ліхтарі.

Є, що втрачати, коли всесвіт мій - це ти.

Скажи мені, що хочеш, тільки не мовчи.

Те, що тримаєм ми глибоко в собі.

Два незнайомця на кухні,

Згоріла кава і зіпсована сукня.

Всі почуття, можливо, зовсім відсутні,

І сльози твої нікого не засмутять.

Де наше майбутнє? І як це забути?

І ми обидва знаємо, що з нами буде.

Ми по кутах, але так сильно прикуті.

Тепер, лише ми,

Незнайомці на кухні.